Неуважність чи легковажність при порушенні ПДР?

Сьогодні, 24 червня, повільною йду по вулиці Генерала Чупринки, думаю про своє, та ще здалеку мою увагу привертає червона табличка на трамвайній зупинці Київська. Підходжу ближче і бачу те, що й ви зараз)

Переходжу дорогу навпроти, йду декілька метрів вперед стою на пішохідному переході чекаю на зелене світло світлофора. Дочекався, перейшов і обернувся назад та був неприємно вражений. З 5 автомобілів, що повертали на вул. Київську ПДР дотримався лише 1 автомобіль, а інші 4 не звернули увагу на нововведення або свідомо проігнорували дорожній знак і повернули у неналежному місці. Вкладаю до новини відео та фотофакти нижче.

Ось так, тепер виглядає розв'язка на кільці вул. Генерала Чупринки - Київська!

У здоровому тілі - здоровий дух!

2 червня 2014 року, почався 3-й тиждень, як я з Вовою займаємося спортом: зарядка, біг, бруси, турнік...

Ранок ми плануємо так (очікування):
Звечора домовляємося, що прокидаємося о 6 ранку, снідаємо і через годинку йдемо бігати.

Ранок виглядає так (реальність):
Хто прокинувся швидше той будить телефонним дзвінком іншого. Це зазвичай 6:15. Володя готує сніданок. Ми виглядаємо, як сонні мухи :)

3 червня 2014 року, ми пішли на плавання. о 7:15 ми вже були у спорткомлексі, а через 5 хв. - у басейні.

Процедурно це робиться так:
Перевдягнулися у плавки, пройшли крізь душ та у басейн.

Біля басейну сидить жіночка, якій потрібно показувати перепустку в басейн. Ось таку.

Let's go! Володя першим стрибає у басейн і пливе по 4 доріжці. Я помалу залізаю у воду і пробую плисти. Гідрофобією не страждаю. Отож, залажу у воду, вона тепленька. На жаль, техніка у мене не відпрацьована, тому Володя дає настанови та наочно показує куди і як!Дивлюсь та милуюсь вправністю присутніх технікою плавання.

Мої спостереження в перші 5 хв. Приміщення скромне, але чисте. Глибина басейну варіюється від 1,35 до 4 метрів. Вода чиста і літня.

Перед собою на стіні бачу техніки плавання:
- кроль на грудях;
- кроль на спині;
- брас;
- дельфіном.

Кому цікаво, можете ознайомитись із технікою плавання тут.

Більш-менш вмію плавати кролем на спині. Тому вчуся кроль на грудях. Володя розповідає, показує. Пробую раз, другий, третій. Треба тренувати дихання.

Між стрілками годинника змагання, хто швидше. Так минає більше години і ми вирішуємо йти, бо на сьогодні ще багато заплановано. Пройшли крізь душ. Це так приємно чистий басейн, санвузли, роздягальні, ще й фени. Specail for us! Тільки бери і займайся!

Не встиг я прийти до кімнати, як живіт почав репетицію перед гастролями. Незважаючи на голод, почуваю  приплив сил!

Українська душа, швейцарська школа та світове музичне надбання!

Сьогодні у львівську сіру, холодну та мокру погоду, коли не виникає найменшого бажання ступати на вулицю, я збирався на концерт. Видзвонив друзів та запросив скласти мені компанію на концерті класичної музики. Довго вмовляти не довелось... І ось настав цей момент ми біжимо на маршрутку. Одна парасолька на трьох: я, Володя та Оленка, - вона завжди дбає про своїх).

При вході на територію Палацу Потоцьких нас вже чекає Іра та Марія. Вони приїхали зі Золочева, та дісталися швидше за нас, а ми - з Пасічної. “Таксі робить диво” -, сказала Марія. Ми ще чекали на Ксеню. Не пройшло і 5 хвилин, як надійшли ще знайомі з хору, які теж поспішали на цей захід. Тут вже прийшла Ксеня, як до мене ще вчепилася жіночка, щоб я її пофотографував на фоні парасольок.

Одним словом, прийшли ми концерт о 16:10, а початок о 16 год. Біля дверей у дзеркальну залу назбиралося уже людей з 10. Нас не впускали, чекали коли закінчиться твір. Алилуя, настав цей момент! Ми вже зайшли, Оленка і Ксенія прилаштувалися на кріслах, а ми: Я, Володя, Іра, Марія та Галя підпирали стіни.

Вправний оркестр, особливий голос Романа, все це, зливаючись, зачаровувало присутніх. Твори звучали англійською, німецькою та італійською мовами. У приміщенні ставало менше кисню, було жарко, щоб зменшити температуру тіла я скинув куртку та зняв з плечей сумку.

Година класичної музики - це ліки для душі. Важко повірити, що такі концерти бувають безкоштовними. Одразу згадалися уроки музичної літератури та сольфеджіо у Оксани Юріївни Сердюк. Ностальгія за поїздкою у Чернівці з Романом та компанією. Це було спонтанно та весело!

Роль зіграно, ноти складені. Час для обнімашок та групової фотографії.

Дякую, другу, Роману Мелішу, оркестру Collegium Musicum та диригенту Івану Остаповичу за це проміння сонця, яке вони принесли у серця крізь холодні та мокрі вулиці Львова. 

P.S.: Після виступу ми не могли пропустити нагоди зігрітися чашечкою львівської кави у приємній компанії :-)